Адаптована клінічна настанова,

заснована на доказах

 

грип та гострі респіраторні

інфекції

 

 

Склад

мультидисциплінарної робочої групи з опрацювання клінічної настанови

Голубовська Ольга Анатоліївна	Завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, д.мед.н., професор, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Інфекційні хвороби»
Ліщишина Олена Михайлівна	Директор Департаменту стандартизації медичних послуг ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України», к.м.н.
Андрейчин Михайло Антонович	Завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними та венеричними хворобами Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського, Президент асоціації інфекціоністів України. Член-кореспондент АМНУ, д.м.н., професор
Бацюра Ганна Володимирівна	Асистент кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, к.мед.н.
Граділь Григорій Іванович	Доцент кафедри інфекційних хвороб Харківського національного медичного університету, к.м.н.
Глушкевич Тетяна Георгіївна	Завідувач бактеріологічної лабораторії Державного закладу «Український центр з контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров’я України», головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Бактеріологія»
Демчишина Ірина Вікторівна	Завідувач лабораторї вірусології та СНІД, референс-лабораторії Міністерства охорони здоров’я з діагностики грипу та ГРВІ Центральної СЕС Міністра охорони здоров’я України
Дихановська Тетяна Альбертівна	Завідувач центру грипу та ГРВІ Державного закладу «ЦСЕС» Міністра охорони здоров’я України
Дубинська Галина Михайлівна	Завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія», д.мед.н., професор
Зінчук Олександр Миколайович	Завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією Львівського державного медичного університету імені Данила Галицького, д.мед.н., професор
Колеснікова Ірина Павлівна	Завідувач кафедри епідеміології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, д.мед.н., головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Епідеміологія»
Крамарьов Сергій Олександрович	Завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, д.мед.н., професор, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Дитячі інфекційні хвороби»
Кулєш Олена Валеріївна	Асистент кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця
Матюха Лариса Федорівна	Завідувач кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, д.мед.н., професор, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Загальна практика-сімейна медицина»
Морозов Анатолій Миколайович	Професор кафедри нейрохірургії Національного медичного університету імені академіка О.О. Богомольця, д.мед.н., професор
Мостовенко Раїса Василівна	Завідувач інфекційного діагностичного боксованого відділення Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», к.м.н., головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Педіатрія»
Нетяженко Василь Захарович	Завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб №1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, академік НАМН України, д.мед.н., професор, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Терапія»
Рябоконь Олена В’ячеславівна	Завідувач кафедри інфекційних хвороб Запорізького державного медичного університету, д.мед.н., професор
Степаненко Алла Василівна	Радник Міністра охорони здоров’я України, д.мед.н., професор
Фещенко Юрій Іванович	Директор ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України», завідувач кафедри фтизіатрії і пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, академік НАМН України, д.мед.н., професор, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Пульмонологія. Фтизіатрія»
Чернишова Людмила Іванівна	Завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, д.мед.н., професор, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Дитяча імунологія»
Широбоков Володимир Павлович	Завідувач кафедри мікробіології та вірусології НМУ імені О.О. Богомольця, академік НАН та НАМН України, д.мед.н., професор, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Мікробіологія і вірусологія»
Юрченко Володимир Дмитрович	Директор Державного закладу «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України», Голова Ради асоціації з невідкладної медичної допомоги, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України зі спеціальності «Медицина невідкладних станів», радник Міністра охорони здоров’я
Ячнік Анатолій Іванович	Провідний науковий співробітник Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Національної академії медичних наук України»

Методичний супровід та інформаційне забезпечення

Горох Євгеній Леонідович	Начальник відділу якості медичної допомоги та інформаційних технологій Департаменту стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України», к.т.н.
Мельник Євгенія Олександрівна	Начальник відділу доказової медицини Департаменту стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України»
Мігель Олександр Володимирович	Завідувач сектору економічної оцінки медичних технологій Департаменту стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України»
Шилкіна Олена Олександрівна	Начальник відділу методичного забезпечення новітніх технологій у сфері охороні здоров’я Департаменту стандартизації медичних послуг Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України»

Державний експертний центр МОЗ України є членом

Guidelines International Network (Міжнародна мережа настанов)
ADAPTE (Франція) (Міжнародний проект з адаптації клінічних настанов)

Рецензенти

Федорченко Сергій Валерійович	Завідувач наукового відділу вірусних гепатитів та ВІЛ-інфекції Державної установи «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Академії медичних наук України», д.мед.н., професор
Дорошенко Віталій Олександрович	Професор кафедри дитячих інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, д.мед.н.

 

ЗМІСТ

Скорочення. 6

Синтез настанови. 7

Резюме. 7

Актуальність гострих респіраторних інфекцій. 8

Вступ. 10

Клінічна настанова. 10

Методи. 10

Результати пошуку літератури. 11

Діагностика, лікування, хіміопрофілактика та ведення спалаху грипу в закладах закритого типу  16

Питання діагностики. 16

Кого слід вважати хворим на грип?. 16

Кого необхідно тестувати на підозрюваний грип?. 17

Які зразки необхідно брати для тестів на грип у людей з підозрою на грип?. 20

Які тести на грип повинні використовуватися в осіб з підозрою на грип?. 21

Як інтерпретуються результати тестів на грип?. 24

Противірусні лікарські засоби. 25

Хто повинен проходити лікування противірусними лікарськими засобами?. 25

Які противірусні препарат слід використовувати для лікування?. 26

Застосування інших лікарських засобів. 32

Киснева терапія. 32

Антибіотикотерапія. 33

Кортикостероїди. 33

Попередня допоміжна штучна вентиляція легень. 33

Противірусні лікарські засоби для хіміопрофілактики. 34

Кому слід призначати противірусну хіміопрофілактику для запобігання грипу?. 34

Коли слід розпочинати противірусну хіміопрофілактику?. 35

Як довго повинна тривати хіміопрофілактика?. 36

Які противірусні препарати слід застосовувати для хіміопрофілактики?. 36

Управління спалахами інфекції в закладах. 38

У якому випадку слід запідозрити спалах грипу у закладі закритого типу?. 38

Яка роль тестування мешканців закладів закритого типу з грипоподібним захворюванням після того, як діагноз грипу вже було встановлено в одного мешканця?. 38

Кого слід лікувати противірусними препаратами під час спалахів?. 39

Хто повиннен отримувати противірусну хіміопрофілактику під час спалахів?. 39

Які медичні працівники повинні отримувати противірусну хіміопрофілактику під час спалахів?  40

Як довго повинна тривати противірусна хіміопрофілактика у мешканців і медичного персоналу під час спалахів?. 40

NICE clinical guideline 69 «Respiratory tract infections – antibiotic prescribing», (2008) 41

1 Резюме. 41

1.1 Перелік усіх рекомендацій. 41

1.2 Маршрут медичної допомоги з приводу інфекцій дихальних шляхів (NICE clinical guideline 69 «Respiratory tract infections – antibiotic prescribing», 2008) 42

1.3 Огляд. 44

2 Огляд доказової бази і рекомендацій. 45

2.1 Огляд ефективності застосування антибіотиків для респіраторних інфекцій при первинній медичній допомозі 45

2.2 Стратегії введення антибіотиків при респіраторних інфекціях. 56

2.3 Виявлення пацієнтів з респіраторними інфекціями, які, імовірно, будуть схильні до ризику розвитку ускладнень. 82

2.4 Вподобання пацієнтів та їх батьків/опікунів щодо стратегій призначення антибіотиків при респіраторних інфекціях (непризначення антибіотиків, відкладене призначення антибіотиків і негайне призначення антибіотиків) 89

2.5 Питання підняті даними дослідженнями. 91

Обмеження літератури та поточні й майбутні дослідження. 92

Індикатори якості 92

Члени експертної групи з розробки настанови з грипу IDSA.. 92

Глосарій. 94

Посилання. 95

Література, використана в процесі адаптації клінічної настанови. 109

Синтез настанови

За прототип Адаптованої клінічної настанови «Грип та гострі респіраторні інфекції» взято клінічну настанову «Seasonal Influenza in Adults and Children – Diagnosis, Treatment, Chemoprophylaxis, and Institutional Outbreak Management: Clinical Practice Guidelines of the Infectious Diseases Society of America» (2009) – http://www.uphs.upenn.edu/bugdrug/ antibiotic_manual/idsainfluenza2009.pdf

Додаткові докази включені з джерел:

1. NICE clinical guideline 69 «Respiratory tract infections – antibiotic prescribing» (2008) – http://www.nice.org.uk/nicemedia/pdf/CG69FullGuideline.pdf

2. WHO Guidelines for Pharmacological Management of Pandemic Influenza A (H1N1) 2009 and other Influenza Viruses (February 2010) – http://www.who.int/csr/resources/publications/swineflu/­h1n1_guidelines_pharmaceutical_mngt.pdf

3. Клинические методы ведения больных, инфицированных новым вирусом гриппа A (H1N1): предварительное руководство (2009) – http://www.who.int/csr/resources/publications/ swineflu/clinical_managementH1N1_21_May_2009-ru.pdf

4. WHO Regional office for Europe «Сезонний грип: ключові аспекти клінічного ведення тяжких форм хвороби (2011)» (http://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file0007/154888/flu_ case_management_rus.pdf)

Запропонована адаптована клінічна настанова (АКН) не повинна розцінюватися як стандарт медичного лікування. Дотримання положень АКН не гарантує успішного лікування в конкретному випадку; її не можна розглядати як посібник, що включає всі необхідні методи діагностики та лікування або виключає інші. Остаточне рішення стосовно вибору конкретної клінічної процедури або плану лікування повинен приймати лікар з урахуванням клінічного стану пацієнта та можливостей для проведення діагностики та лікування в конкретному закладі охорони здоров’я.

Дана клінічна настанова носить рекомендаційний характер.

Seasonal Influenza in Adults and Children – Diagnosis, Treatment, Chemoprophylaxis, and Institutional Outbreak Management: Clinical Practice Guidelines of the Infectious Diseases Society of America (2009)

Настанова з лікування пацієнтів з сезонним грипом підготована групою експертів Американського товариства з інфекційних хвороб. Настанова на засадах доказової медицини охоплює питання діагностики, лікування та хіміопрофілактики противірусними препаратами, а також питання, що пов’язані з веденням спалаху сезонного (міжпандемічного) грипу в закладах закритого  типу. Вона призначена для використання лікарями всіх медичних спеціальностей, які безпосередньо залучені до надання медичної допомоги пацієнтам, оскільки інфекція вірусу грипу поширюється в громаді під час епідемії грипу і з нею можуть стикатися лікарі-практики, які надають допомогу широкому колу пацієнтів.

РЕЗЮМЕ

З історії питання

щороку в США грип викликає значну захворюваність та смертність [1,2]. Більшість осіб, які інфіковані вірусом грипу, мають безсимптомний перебіг хвороби та неускладнені гострі гарячкові респіраторні симптоми, для яких характерний самообмежувальний перебіг. Проте, тяжка хвороба й ускладнення, що пов’язані з інфекцією, в тому числі госпіталізація та смерть, можуть бути в осіб похилого віку, у дуже молодих людей, в осіб із супутніми хворобами, у тому числі з хворобами легенів і серця, діабетом та імуносупресією, та у здорових людей. Своєчасне лікування противірусними препаратами може полегшити тяжкість і тривалість симптомів, госпіталізації й ускладнень (середній отит, бронхіт, пневмонія) і може знизити користування амбулаторними послугами та застосування антибіотиків, ступінь та об’єм виділення вірусу і, можливо, смертність серед певної категорії населення. Щеплення є кращим методом для профілактики грипу, але противірусні препарати також можуть використовуватися в якості первинного чи вторинного засобу профілактики поширення грипу в певних закладах.

Центри з контролю і профілактики хвороб (англ. CDC’s) і Консультативний комітет з практики імунізації та Американська академія педіатрії надають рекомендації щодо належного застосування тривалентних інактивованих і живих ослаблених вакцин проти грипу, а також інформацію щодо діагностики та противірусних препаратів для лікування і хіміопрофілактики [3 – 5]. На веб-сайті CDC’s з грипу (http://www.cdc.gov/flu) також узагальнюється остання актуальна інформація щодо поточних рекомендацій з діагностичних тестів на грип і застосування противірусних препаратів. Настанова Американського товариства з інфекційних хвороб (англ. IDSA) щодо грипу представляє низку рекомендацій на засадах доказової медицини та довідкову інформацію щодо грипу за матеріалами з багатьох джерел, у тому числі CDC, Американської академії педіатрії, Американської колегії лікарів, Американської академії сімейних лікарів, товариства дитячих інфекційних захворювань, товариства з епідеміології США, лікарів-практиків та IDSA щодо прийняття рішень з цих питань. Процес розробки нинішньої настанови передбачає систематичне зважування якості доказів і градацію рекомендацій (див. табл. 1) [6].

Ця настанова стосується сезонного (міжпандемічного) грипу, а не пташиного грипу або пандемічного грипу. Настанова з клінічного ведення спорадичних інфекцій людини через вірус пташиного грипу А (H5N1) була опублікована Всесвітньою організацією охорони здоров’я [7, 8].

Т

Таблиця 2

Рекомендації з дозування противірусних препаратів проти грипу

Засіб, група	Лікування	Хіміопрофілактика
Інгібітори нейрамінідази Озельтамивір дорослі	75 мг капсули два рази на день протягом 5 днів	75 мг капсули один раз на деньа
Діти (вік, ≥12 місяців), маса ≤15 кг	60 мг на день, розділені на дві дози	30 мг один раз на день
15 – 23 кг	90 мг на день, розділені на дві дози	45 мг один раз на день
24 – 40 кг	120 мг на день, розділені на дві дози	60 мг один раз на день
>40 кг	150 мг на день, розділені на дві дози	75 мг один раз на день
Занамівір Дорослі	Два вприскування по 5 мг (10 мг всього) два рази на день	Два вприскування по 5 мг (10 мг всього) один раз на день
Діти	Дві інгаляції по 5 мг (10 мг всього) два рази на день (вік ≥7 років)	Два вприскування по 5 мг (10 мг всього) один раз на день (вік ≥5 років)
Адамантаниb Римантадин с Дорослі	200 мг на день або у вигляді однієї добової дози або розділеної на дві дози	200 мг на день або у вигляді однієї добової дози або розділеної на дві дози
Діти, вік 1 – 9 років	6,6 мг/кг на день (максимально 150 мг на день), розділені на дві дози	5 мг/кг на день один раз на день, але не більше 150 мг
≥10 років	200 мг на день або у вигляді однієї добової дози або розділеної на дві дози	200 мг на день або у вигляді однієї добової дози або розділеної на дві дози
Амантадин Дорослі	200 мг на день або у вигляді однієї добової дози або розділеної на дві дози	200 мг на день або у вигляді однієї добової дози або розділеної на дві дози
Діти, вік 1 – 9 років	5 – 8 мг/кг на день, розділені на дві дози або у вигляді однієї добової дози (максимально 150 мг на день)	5 – 8 мг/кг на день, розділені на дві дози або у вигляді однієї добової дози (максимально 150 мг на день)
9 – 12 років	200 мг на день, розділені на дві дози	200 мг на день, розділені на дві дози
а Стосовно тривалості лікування див. розділи «Противірусні лікарські засоби для хіміопрофілактики й управління спалахом в закладах». b На основі даних епіднагляду за грипом станом на березень 2009 року адамантани слід застосовувати тільки у випадках, коли є підозра на інфекцію або вплив грипу А (H1N1). Адамантани не повинні використовуватися при інфекції або впливі грипу A (H3N2) та B. Див. розділи «Противірусні лікарські засоби» та «Противірусні лікарські засоби для хіміопрофілактики». с Римантадин не був схвалений в США Агенцією з продуктів харчування і медикаментів (англ. FDA) для лікування дітей, але існують опубліковані дані з безпеки та ефективності у педіатричній популяції [9].

WHO Regional office for Europe «Сезонний грип: ключові аспекти клінічного ведення тяжких форм хвороби (2011)»

Застосування противірусних лікарських засобів:

   Пацієнтам з груп високого ризику з неускладненим перебігом хвороби чи госпіталізованим пацієнтам з підозрою на грип слід призначати озельтамивір чи занамівір. Не відкладайте початок лікування озельтамивіром до отримання результатів лабораторного дослідження на грип.

   Починайте лікування якомога раніше, оскільки корисний ефект тим більш виражений, чим раніше від початку інфікування його починають. Лікування слід починати навіть після 48 годин від появи перших клінічних проявів, якщо хвороба пребігає в тяжкій формі чи стан пацієнта погіршується.

   Амантадин та римантадин не ефективні проти всіх циркулюючих в даний час вірусів.

   Звичайна доза озельтамивіру складає 75 мг двічі на добу впродовж 5 днів (див. табл. 3).

   Комбінована противірусна терапія може бути корисна при лікуванні тяжких, ускладнених випадків грипу та для зниження імовірної появи стійкості до противірусних засобів.

   У осіб з імунодефіцитними станами може спостерігатися подовжений період вірусної реплікації (від тижнів до місяців); вони схильні до підвищеного ризику розвитку стійкості до озельтамивіру при призначенні їм цього препарату.

   Стійкість до озельтамивіру в цілому тримається на низькому рівні, однак якщо у пацієнта, який отримує озельтамивір, не настає покращення після 5 днів чи стан погіршується, слід розглядати розвиток стійкості.

Таблиця 3

Рекомендації щодо дозування озельтамивіру

Дітям до 12 місяців	Дітям старше 12 місяців
0 – 14 днів: по 3 мг/кг один раз на добу	маса тіла≤15 кг: по 30 мг двічі на добу впродовж 5 днів
>14 днів – 12 міс.: по 3 мг/кг двічі на добу	маса тіла=15 – 23 кг: по 45 мг двічі на добу впродовж 5 днів
	маса тіла=24 – 40 кг: по 60 мг двічі на добу впродовж 5 днів
	маса тіла≥40 кг: по 75 мг двічі на добу впродовж 5 днів

Примітка щодо лікування озельтамивіром:

1. Лікування слід розпочинати впродовж перших 48 годин від початку клінічних проявів, засіб можна також призначати в будь-якій стадії хвороби.
2. При кліренсі креатиніну <30 мл/хв необхідно розглядати можливість зниження дози озельтамивіру.
3. Пацієнтам з тяжким чи прогресуючим перебігом хвороби, котрі не реагують на звичайні схеми, можуть бути показані більш високі дози озельтамивівру (до 150 мг двічі на добу) та більша тривалість курсу терапії.
4. Озельтамивір та занамівір можна використовувати в якості методу післіконтактної хіміопрофілактики для осіб з груп ризику.
5. Особам, котрі мали контакт із хворим, але при низькій імовірності ускладнень інфекції, противірусна хіміопрофілактика призначатися не повинна.

Seasonal Influenza in Adults and Children – Diagnosis, Treatment, Chemoprophylaxis, and Institutional Outbreak Management: Clinical Practice Guidelines of the Infectious Diseases Society of America (2009)

Противірусні препарати 2 класів мають активність проти вірусів грипу: адамантани (амантадин і римантадин), які активні тільки проти вірусів грипу А, та інгібітори нейрамінідази (озельтамивір і занамівір), які активні проти вірусів грипу А і B. На підставі даних вірусологічного спостереження, отриманих протягом останніх сезонів грипу, значна частина вірусів грипу А (H3N2) резистентна до адамантанів (але чутлива до обох інгібіторів нейрамінідази), а також значна частина вірусів грипу A (H1N1) резистентна до озельтамивіру (але чутлива до занамівіру і адамантанів). Моніторинг місцевих моделей циркуляції грипу у співпраці з місцевими органами охорони здоров’я і CDC (http://www.cdc.gov/flu) має першорядне значення, оскільки триває світовий епіднагляд щодо нових моделей резистентності до противірусних препаратів.

Коментар робочої групи: в Україні моніторинг циркулюючих штамів вірусу грипу здійснюється вірусологічними лабораторіями лабораторних центрів Державної санітарно-епідеміологічної служби України та референс-лабораторією Центру грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій ДУ «Український центр з контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров’я України»(http://ucdc.gov.ua/uk). Поточну інформацію, яка щотижнево оновлюється, щодо захворюваності на грип та чутливості вірусу грипу до противірусних лікарських засобів можна отримати на веб-сайті http://www.euroflu.org

За певних обставин як дорослі, так і діти повинні приймати противірусні препарати, якщо вони інфіковані вірусами грипу. Всіх госпіталізованих пацієнтів з вірусом грипу слід лікувати противірусними препаратами. Призначення противірусних препаратів рекомендується протягом 48 год. після появи симптомів у всіх інфікованих дорослих і дітей з високим ризиком розвитку ускладнень внаслідок інфекції (див. табл. 5). Слід розглянути призначення противірусних препаратів через >48 год. після появи симптомів за певних обставин у госпіталізованих пацієнтів. Противірусні препарати можуть бути розглянуті в амбулаторних пацієнтів з діагностованим грипом через 48 год. після появи симптомів, якщо вони відносяться до групи високого ризику розвитку ускладнень грипу і якщо їх симптоми не поліпшуються. Призначення противірусних препаратів також може бути розглянуте протягом 48 год. після появи симптомів в інфікованих амбулаторних пацієнтів без високого ризику розвитку ускладнень в результаті інфекції, але які бажають скоротити тривалість хвороби і знизити відносно низький ризик ускладнень. Призначення противірусних препаратів амбулаторним хворим, у яких симптоми з’явилися за > 48 год. до звернення за допомогою та у яких зберігається хвороба від помірного до тяжкого ступеня, також можуть отримувати лікування, але безпека й ефективність у цієї популяції не була проаналізована відповідним чином. Проте, лікарі повинні розглядати можливість супутніх бактеріальних інфекцій і необхідності застосування антибіотикотерапії у грип-позитивних пацієнтів.

Щеплення залишається основним інструментом для профілактики грипу. Через високу частоту резистентності вірусів грипу A (H3N2), що циркулюють в даний час, до адамантану і високу частоту резистентності вірусів грипу A (H1N1), які циркулюють в даний час, до озельтамивіру, необхідно розглядати місцеві моделі циркуляції вірусів грипу за типами і підтипами, якщо такі є, при призначенні противірусної хіміопрофілактики грипу. Пацієнти, котрі мають отримувати противірусну хіміопрофілактику грипу, включають пацієнтів, які не можуть отримати вакцини проти грипу: дорослих і дітей віком від 1 року з високим ризиком розвитку ускладнень внаслідок інфекції (див. табл. 5); при тісних контактах з особами високого ризику; співробітників закладів, де є спалах грипу; всіх щеплених і нещеплених мешканців, які проживають у закладах, де є спалах грипу. Не всі особи з високим ризиком розвитку ускладнень мають однаковий ризик, тож увага повинна приділятися призначенню хіміопрофілактики тим, хто піддається найбільшому ризику (наприклад, реципієнти трансплантації стовбурових клітин). Нарешті, противірусну хіміопрофілактику слід розглядати у певних осіб під час сезонного грипу, якщо вакцина проти вірусів грипу не відповідає циркулюючим вірусам або якщо вакцина не доступна через її нестачу.

У дітей віком старше 9 років, котрі отримують хіміопрофілактику, коли вводиться інактивована вакцина проти грипу, тривалість лікування має складати 2 тижні. Діти віком до 9 років, які отримують інактивовану вакцину проти грипу перший раз, потребують другої дози вакцини, другу дозу принаймні через 4 тижні після першої дози. піки імунної відповіді припадають на другий тиждень після введення другої дози. Таким чином, необхідно мінімум 6 тижнів хіміопрофілактики (тобто хіміопрофілактика протягом принаймні 4 тижнів після першої дози вакцини і додаткові 2 тижні хіміопрофілактики після другої дози), залежно від тривалості затримки між першою та другою дозою вакцини. Живі ослаблені вакцини проти грипу не повинні використовуватися в осіб, які отримували противірусні препарати, через можливість зниження ефективності вакцини. Прийом препаратів проти вірусу грипу необхідно припинити за 48 год. до введення живих ослаблених вакцин проти грипу, і, якщо це можливо, противірусні препарати не слід призначати протягом 2 тижнів після введення живих ослаблених вакцин проти грипу. Особи, які отримують живі ослаблені вакцини проти грипу, продемонструвати швидкий захист від інфекції грипу [24 – 26]. Якщо хіміопрофілактику призначають особам, які мають контакти з інфікованими грипом на побутовому рівні, противірусні препарати слід приймати протягом 10 днів. Під час спалаху грипу хіміопрофілактику в закладах закритого типу слід проводити протягом 14 днів або протягом 7 днів після появи симптомів у останньої інфікованої особи.

Спалахи грипу в закладах закритого типу сприяють значному поширенню вірусу, захворюваності та смертності. Тестування на грип необхідно проводити в будь-якому з таких закладів, в якому щонайменше у двох мешканців виникли нові респіраторні симптоми протягом 72 год. в період сезону грипу. У періоди, коли віруси грипу поширюються в громаді, виникнення лабораторно підтвердженого випадку грипу більше ніж у 2 осіб з симптомами, що нагадують симптоми грипу, повинно призвести до запровадження заходів контролю спалаху грипу.